До війни Хрещатик був торговельною вулицею. Велика кількість торговельних підприємств була розташована на Хрещатику і після війни, але вони надбали принципово нове рішення. Це великі світлі магазини з розвинутими допоміжними приміщеннями і складами. Відступаючи з Києва, фашистські загарбники знищили Хрещатик. Пожежі та вибухи охопили 9 кварталів загальною площею 63 га, територія суцільних зруйнувань була більш 40 гектарів. Враховуючи, що відновлення Хрещатика - головної магістралі столиці Української РСР - має велике архітектурно-містобудівне і громадсько-політичне значення, уряд УРСР оголосив конкурс на створення проекту планування і забудови Хрещатика. В першому турі проектування, здійсненому на початку 1945 року, взяли участь архітектори Москви, Києва, Ленінграду та інших міст; К.Алабян, Г.Гольц, А.Власов, В.Заболотний, П.Альошин, В.Гельфрейх, Б.Левінсон, І.Фомін, А.Тацій, А.Касьянов, Я.Штейнберг, А.Добровольский та інші. У другому турі проектування були подані проекти бригад А.Власова та А.Тація. Рада Міністрів УРСР 17 вересня 1946 року постановила прийняти за основу проект планування і забудови Хрещатика групи архітектора А.В.Власова, якому було доручено подальше проектування. Остаточний проект забудови з урахуванням зауважень, наданих на переглядах, був зроблений авторським колективом у складі архітекторів А.В.Власова, А.В.Добровольского, Б.І.Приймака, В.Д.Єлізарова, А.І.Заварова та А.І.Маліновського під керівництвом А.В.Власова. Головною метою київських архітекторів було відновлення Хрещатика - головної магістралі міста, його торгового та адміністративного центру, місця демонстрацій та гулянь. Ширина вулиці до війни складала 34 метра між червоними лініями, що не відповідало транспортним умовам. Хрещатик з`єднує місто з нижньою частиною - Подолом і являється центром перехрещення більшості магістралей, які перетинають місто. До війни Хрещатик було забудовано безперервним фронтом будинків; поверховість будинків була 3 - 4 поверха, нові будинки будувались висотою у 6 - 7 поверхів. Єдиного архітектурного вигляду Хрещатик не мав. Щільність забудови кварталів перевищувала 40 %, сягає у окремих кварталах 70 та 80 %; щільність населення складала 1500 та більше чоловік на гектар, у зв`язку з чим погіршились санітарно - гігієнічні умови життя населення. Розширенню Хрещатика заважали існуючі будинки, придатні для відновлення, та підвищений рельєф лівого боку вулиці. Ця обставина, а також примикання вулиць і будівель, які збереглись, розташованих під кутом до осі Хрещатика, вимагала розробки окремих вузлів. Примикання будівель пасажу до першого житлового будинку, побудованому на Хрещатику, вирішено аркою та прибудовою двох несиметричних галерей - кафе, які з`єднали торці будинків пасажу. Велике ускладнення викликало примикання вулиці Енгельса до Хрещатика. Ця вулиця була перетворена у внутріквартальний проїзд. Значні зміни були внесені до багатьох кварталів, прилеглих до Хрещатика. Деякі будівлі були відтворені, інші знесені і завдяки тому були ліквідовані непровітрювані двори - криниці. Більшість кварталів надбало озеленення, вільні від забудови двори.